ГЛОБАЛЬНА МЕРЕЖА INTERNET. СЕРВЕР ТА РОБОЧА СТАНЦІЯ. АДРЕСАЦІЯ ДАНИХ В INTERNET.

Матеріал з Фізмат Вікіпедії
Версія від 19:19, 27 березня 2011, створена Melnychuk tv (обговореннявнесок)
(різн.) ← Попередня версія • Поточна версія (різн.) • Новіша версія → (різн.)
Перейти до: навігація, пошук

Урок підготував - Мельничук Тарас Васильович.

КОНСПЕКТ УРОКУ ІНФОРМАТИКИ.

ТЕМА УРОКУ. ГЛОБАЛЬНА МЕРЕЖА INTERNET. СЕРВЕР ТА РОБОЧА СТАНЦІЯ. АДРЕСАЦІЯ ДАНИХ В INTERNET.

МЕТА УРОКУ:

Навчальна. Охарактеризувати нову тему, показати її роль в курсі інформатики. Вивчити характеристики мережі Інтернет, основні терміни та означення. Ввести поняття ресурсів Інтернет, адресації та протоколів, принципів роботи мережі.

Розвиваюча. Розвивати практичні навички роботи з ПК, уміння користуватися ресурсами Інтернет, пам’ять.

Виховна. Виховувати загальнолюдські цінності, мораль та доброзичливість.

ТИП УРОКУ: Урок вивчення нового матеріалу.

ВИД УРОКУ: Урок – лекція.

ОБЛАДНАННЯ: Комп’ютери класу. Мережа Інтернет.

НАГЛЯДНІСТЬ: Навчальний сайт “Інтернет”. Презентація “Інтернет”.

ХІД УРОКУ.

І. Вступна і організаційна частина.

1. Привітання і перевірка присутності учнів.

2. Оголошення теми та мети уроку, його ролі в даній темі та курсі інформатики в цілому.

3. Постановка перед дітьми цілі та розкриття методів її досягнення на уроці.

ІІ. Правила техніки безпеки в кабінеті інформатики. Поточний інструктаж з техніки безпеки в кабінеті з підписами учнів.

ІІІ. Актуалізація теми уроку.

Охарактеризовується тема. Висвітлюється її роль в курсі інформатики та майбутній професійній діяльності.

На сьогодні ця тема є дуже важливою, адже в сучасному світі майже кожна людине щодня користується можливостями, які може надавати глобальна мережа інтернет. Тому для правильної роботи в інтернеті, слід добре знати і розуміти основні його принципи та правила. Чим краще ми знатимемо про інтернет, тим краще і розумніше ми будемо його використовувати!

Вчитель задає питання для усього класу:

1. Як ви думаєте, навіщо треба ПК з’єднувати в мережі?

2. Як можуть ПК розподіляти обов’язки в мережі?

3. Що, по вашому, потрібно для роботи в мережі Інтернет?

4. Навіщо потрібна адресація в мережах?

ІV. Вивчення нового матеріалу.

Вчитель починає виклад нового матеріалу, найголовніше учні занотовують собі у робочих зошитах.

1. Історія Інтернет.

У 1960-х роках в Агенстві перспективних досліджень (Advanced Research Projects Agency – ARPA) міністерства оборони США почалися експерименти по з'єднанню двох комп'ютерів.

З'єднувались вони з допомогою телефонних ліній.

У 1970-ті роки при підтримці ARPA були розроблені правила або протоколи пересилання даних між різноманітними комп’ютерними мережами. Ці протоколи мали загальну назву – “Internet”. Вони дозволили розробити всесвітню Мережу мереж, що з’єднувала комп’ютери будь-якого типу, незалежну від державних кордонів. Вже на кінець 70-х років були розроблені засоби зв’язку між ARPANet та її контрагентами в інших країнах. Світ став зв’язаним в єдине ціле павутиною комп’ютерних мереж. Першими службами Internet стали електронна пошта та Usenet – всесвітня система груп новин. У 1984 році була запропонована система доменних імен (DNS – Domain Name System), що перетворювала символьні імена в IP-адреси. Для підтримки та розвитку груп новин був створений протокол NNTP (Network News Transfer Protocol – протокол передачі новин мережі). У 80-ті роки множина мереж стала широко відомою під назвою Internet та збільшилася до неімовірних розмірів. Сотні, а потім і тисячі коледжів, дослідницьких організацій та урядових відомств почали приєднувати свої комп’ютери до цієї всесвітньої

Мережі. На дев’яності роки, недивлячись на стрімкий розвиток, можливості Мережі використовувалися лише для пересилання файлів та невідформатованого тексту. Яка ж була радість користувачів комп’ютерних мереж, коли їм вдавалося відшукати потрібну інформацію, отримати нову комп’ютерну програму, поспілкуватися в телеконференції з цікавими людьми або надіслати електронного листа. Роки, починаючи з 1990-го, стали відомі як десятиріччя стрімкого розвитку Internet. Стрімкий розвиток глобальної мережі був обумовлений, з одного боку, появою графічного броузера, а з іншого – зняттям заборони на комерційне використання Internet. Найбільш значною подією в історії Internet стала розробка служби World Wide Web (скорочено WWW). Автори WWW – дослідники Європейської лабораторії фізики елементарних частинок (European Particle Physics Laboratory, GERN) у Женеві, фізики Тім Бернерс-Лі та Роберт Кайо. Вчені вирішили створити таку систему, котра дозволила б усім фізикам Європи обмінюватися через Internet результатами досліджень у вигляді ілюстрованого тексту, що включає зсилання на інші публікації. Зараз WWW є службою Internet, що найбільш динамічно розвивається. Цей формат дозволяє розміщувати в одному документі текстову, графічну, аудіо- та відеоінформацію. В 1989 році Тім Бернерс - Лі із Женевської лабораторії практичної фізики (GERN) запропонував систему, що базується на принципі гіпермедіа. В 1991 році система була практично реалізована й отримала назву World Wide Web. Дослівно ця назва перекладається як "Павутиння , шириною на весь світ", але її як правило називають Всесвітнім павутинням, або Web - ситемою, або WWW.

2. Мережа Інтернет.

Вчитель використовує метод наочності, та демонструє готову презентацію по темі Інтернет. Після цього далі продовжує виклад нового матеріалу.

Інтернет – глобальна комп’ютерна мережа, яка включає у свій склад мільйони ПК по всьому світу та об’єднує локальні мережі різних закладів, підприємств, установ та окремі ПК. Складовими Інтернету є мережі різного масштабу: великі національні магістральні мережі, багато регіональних і локальних мереж. Mережі, які є складовими Інтернету, поширюються на великі відстані та можуть перекривати одна одну, тому будь-яка пара вузлів пов’язана між собою не одним, а багатьма каналами зв’язку, завдяки чому Інтернет забезпечує стійкий зв’язок. При руйнуванні частини мережі пакети інформації можуть обходити ушкоджені ділянки. Комп’ютери, які працюють у мережі Інтернет, називаються вузлами (іноді хостами). Інтернет взагалі можна уявити як множину вузлів, кожен з яких зв’язаний каналами зв’язку з іншими. Серед вузлів є такі, що надають послуги іншим комп’ютерам — сервери. Наприклад, під час отримання електронної пошти ви звертаєтесь до поштового серверу, бажаєте переглянуть будь-яку Web-сторінку – зв’язуєтесь з певним Web-сервером. Для приєднання до мережі Інтернет необхідно встановити на ПК спеціалізоване програмне забезпечення, підключити пристрій для прийому/передачі даних (модеми різних типів), та оформити договір з провайдером. Принцип роботи інтернету. Для того щоб вивести на екран комп’ютера певну веб-сторінку, потрібно запустити програму клієнт (броузер) і підключитись до інтернету. У вікні браузера слід набрати URL адресу потрібної сторінки. Запит від вашого комп’ютера піде на сервер доменних імен (DNS - сервер), поки він обробляє запит, комп’ютер клієнта зупиняється і чекає відповіді. Сервер намагається знайти ІР – адресу, яка відповідає імені, вказаному в запиті, якщо імя незнайдене, то сервер відповідає що таке домене імя не існує. Якщо ж такий адрес знайдено, то відбувається зєднання з віддаленим сервером, і вказана вами веб сторінка передається з нього на ваш комп’ютер. Обмін даними між вашим комп’ютером і сервером відбувається згідно протоколу TCP/IP, тобто дані надходять порціями. Сервери – це потужні та надійні комп’ютери, які цілодобово працюють і постійно підключені до інтернету. Сервери здатні зберігати та надсилати інформацію за запитами інших комп’ютерів, водночас відповідаючи на десятки або сотні запитів. Робоча станція – ПК, який користується інформацією сервера.

3. Ресурси Інтернет.

Ресурси Інтернет – різноманітні документи, програми, довідкові дані та пристрої ПК.

4. Протоколи передачі даних.

Незалежно від того, що комп’ютери в Інтернеті відрізняються своїми платформами, операційними системами, вони прекрасно «спілкуються» один з одним. Це можливо завдяки тому, що вони послуговуються однаковими правилами передавання даних – протоколом TCP/IP. Він прийнятий усіма учасниками Інтернету і підтримується більшістю виробників мережного обладнання. TCP/IP — основний транспортний протокол передачі даних в локальних мережах та Інтернеті. Абревіатура TCP/IP складається з двох частин: TCP (Transmition Control Protocol – протокол керування передаванням) і IP (Internet Protocol – протокол Internet). Перша складова протоколу забезпечує надійний зв’язок між комп’ютерами і керує передаванням даних. Протокол TCP поділяє інформацію на порції – пакет, кожному з яких надає номер для правильного відновлення інформації під час одержання. Друга складова (протокол IP) додає до кожного пакета службову інформацію з адресами відправника і одержувача(ів) , забезпечуючи доставку всіх пакетів одержувачеві. Окремі пакети можуть подорожувати різними шляхами Інтернету та дістатися до одержувача у будь-якому порядку. По надходженні всіх пакетів протокол TCP розміщує їх один за одним і забезпечує складання повідомлення. Якщо деякі пакети загубилися, протокол TCP вирішує і цю проблему. Маршрути руху пакетів мережею розраховує спеціальна програма – маршрутизатор.

5. Адресація в Інтернет.

ІР-адреса – цифрова. Наприклад: 187.43.67.34.

DNS-адреса – доменна (словесна).

В першу чергу Internet - це комп'ютерна мережа, тому вся інформація зберігається у вигляді файлів. Ці файли розташовані на серверах, постійно під'єднаних до ліній зв'язку, через які і реалізується доступ до файлів. Усі файли у сукупності - це ресурси Internet. Ресурси (файли) можуть бути різних типів: текстові, гіпертекстові, звукові, графічні, електронні листи тощо. Усі файли не звалені до купи, а організовані в певні структури, з яких їх легко можна отримати. Засоби "доставки" файлів визначаються спеціальними правилами, що називаються протоколами доступу. Для кожного типу ресурса Internet є свій протокол доступу. Наприклад, з файловими архівами працюють по протоколу FTP, а з електронними листами - по протоколах POP3 та SMTP. Стек протоколів, які застосовуються в Internet, називається TCP/IP. Усі протоколи Internet поділяються на чотири рівня. Перший рівень - прикладний. Він з'єднує протоколи, що призначані для передачі даних різноманітних форматів. У прикладний рівень включені наступні протоколи:

• HTTP (Hypertext Transfer Protocol - протокол передачі гіпертекстової інформації). Це протокол, що використовується в Cвітовій Павутині - World Wide Web. Докладніше про протокол HTTP…

• FTP (File Transfer Protocol - протокол передачі файлів). Цей протокол призначений для пересилання файлів, як правило бінарних, але можно і текстових. Докладніше про протокол FTP...

• SMTP (Simple Mail Transfer Protocol - простий протокол передачі пошти). З допомогою цього протокола відбувається надсилання електронної пошти.

• POP (Post Office Protocol - протокол поштового відділення). Це протокол для зберігання та отримання пошти.

• NNTP (Net News Transport Protocol - протокол передачі мережних новин). Цей протокол працює в службах новин.

• Telnet - це проста емуляція роботи з сервером. Докладніше про протокол Telnet…

Другий рівень стека TCP/IP - транспортний. На цьому рівні відбувається встановлення зв'язку між серверами Internet, розбиття усієї інформації на пакети та супроводження кожного пакета розпізнавальним заголовком. У нього включені протоколи: TCP (Transmission Control Protocol - протокол керування передачею) та UDP (User Datagram Protocol - протокол датаграм користувача) - це альтернативний протокол, аналогічний за значенням TCP. Протокол UDP поступається у надійності TCP (відсутні засоби перевірки помилок та вторинного запиту втрачених пакетів), але натомість з його допомогою можна організувати постійний потік даних з мінімальними затримками, хоча і з деякими втратами. Використання цього протоколу виправдано при передачі живого звуку.

Третій рівень - міжмережний. Протокол цього рівня - IP (Internet Protocol - протокол Internet). Єдине призначення IP - розрахувати найбільш оптимальний шлях транспортування, розбити пакети TCP на ще меньші та доставити їх за призначенням.

Четвертий рівень - мережний. Він включає в себе набір протоколів, котрі застосовуються в локальних мережах

V. Закріплення вивченого. Повторення з учнями основного вивченого матеріалу на уроці. Учитель задає запитання для усього класу:

1. Що таке мережа Інтернет?

2. Що таке сервер і клієнт?

3. Які є рівні протоколів в інтернеті?

4. Наведіть приклади імен серверів та сайтів?

VІ. Аналіз та підсумки уроку.

На сьогоднішньому уроці ми ознайомилися з темою Інтернет. Завдяки цьому уроку ви добре засвоїли новий матеріал, і тепер з легкістю можете користуватися новими знаннями. Мета уроку досягнута. Виставляються в журнал оцінки за роботу на уроці.

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ. Вивчити конспект та параграф 6.1 – 6.4.

Відбувається прощання вчителя та учнів - Урок завершено. Дякую за увагу, до побачення!!!