Ріка

Матеріал з Фізмат Вікіпедії
Перейти до: навігація, пошук

Рі́чка, Ріка́ — природний водний потік, який витікає з джерел чи з озера, болота (рідше), має сформоване річище і тече під дією сили тяжіння; живиться поверхневими й підземними водами, з атмосферних опадів у басейні; розрізняють ріки сталі й сезонні, гірські та рівнинні.

Загальні відомості

Рівнинна річка Дунай, міст поєднує Угорщину та Словаччину

Річка характеризується довжиною, широтою, площею басейну, глибиною, падінням, ухилом, витратами води і наносів, хімічним складом.

В кожній річці розрізняють місце її зародження — витік і місце (ділянка) впадання в море, озеро або злиття з іншою річкою — гирло. Естуарій — це вид гирла річки, де річка не утворює дельту, не відкладає формуючого матеріалу. Губки — це один із видів Естуарію.

Річки, що безпосередньо впадають в океани, моря, озера або що втрачаються в пісках і болотах, називаються головними; що впадають в головні річки — притоками.

Головна річка зі всіма її притоками утворють річкову систему, яка характеризується густиною річкової мережі.Можна також сказати про Меандри- петлі річок,звивини річки.

Поверхня суші, з якою річкова система збирає свої води, називається водозбором, або водозбірною площею. Водозбірна площа разом з верхніми шарами земної кори, що включає дану річкову систему і відокремлена від інших річкових систем вододілами, називається річковим басейном.

Річки зазвичай течуть у витягнутих знижених формах рельєфу — долинах, найбільш знижена частина яких називається руслом, а частина дна долини, що заливається високими річковими водами, — заплавою, або заплавною терасою.

У руслах чергуються глибші місця — плеса і мілководі ділянки — перекати. Лінія найбільших глибин русла утворює фарватер, а лінія найбільших швидкостей течії називається стрижнем.

Різниця висот між витоком і гирлом річки називається падінням річки; відношення падіння річки (або окремих її ділянок) до їхньої довжини називається ухилом річки (ділянки) і подається у відсотках (%) або в промілле (‰). Кольдера — це западина в місті витоку, в суходолі.

Залежно від рельєфу місцевості, в межах якої течуть річки, вони поділяються на гірські і рівнинні. На багатьох річках чергуються ділянки гірського і рівнинного характеру. Гірські річки, як правило, відрізняються великими ухилами, бурхливою течією, течуть у вузьких долинах; переважають процеси розмиву. Для рівнинних річок характерна наявність звивин русла, або Меандр (річковий вигин)|меандрів, що утворюються в результаті руслових процесів. На рівнинних річках чергуються ділянки розмиву русла і акумуляції наносів, в результаті яких утворюються осередки і перекати, а в гирлах — |дельти. Іноді відгалужені від річки рукави зливаються з іншою річкою. За розміром басейну річки поділяються на великі(понад 50 тис км квадратних), середні(2-50 тис км квадратних), малі(менше 2 тис км квадратних). За способом живлення річки поділяють на снігові, дощові, річки підземного живлення, льодовикові; за стійкістю русла-стійкі та нестійкі; За льодовим режимом-замерзаючі, незамерзаючі.

По поверхні земної кулі річки розподілені украй нерівномірно. На кожному материку можна позначитити головні вододіл;— межі областей стоку, що поступає в різні океани. Головний вододіл Землі ділить поверхня материків на 2 основних басейну: атлантико-арктичний (стік з площі якого поступає в Атлантичний і Північний Льодовитий океани) і тихоокеанський (стік в Тихий та Індійський океани). Обсяг стоку з площі першого з цих басейнів значно більше, ніж з площі другого.