Педагогічний сценарій

Матеріал з Фізмат Вікіпедії
Перейти до: навігація, пошук

==='Виховання===, як важливе явище суспільного життя, здавна стало провідною функцією людського суспільства. На відміну від інших категорій життя виховання існувало завжди. Велику роль у вихованні молоді відіграє художньо – естетичне виховання. Щоб формувати духовну культуру учнів, недостатньо забезпечення умов для опанування системою знань і вмінь, включення в художню діяльність, необхідно виховувати ціннісне ставлення до мистецтва через проведення різноманітних виховних заходів, які будуть доповнювати дозвілля учнів, їх вільний час. Кожний відпочиває по – своєму, виходячи з власних можливостей і умов. Однак є ряд загальних вимог, яким повинне відповідати дозвілля, щоб бути повноцінним. Ці вимоги випливають з тієї соціальної ролі, яку має виконувати=== дозвілля===. Насамперед. Необхідно підходити до нього як до засобу виховання і самовиховання людини, формування всебічно, гармонічно розвиненої особистості. При виборі й організації тих чи інших занять, форм дозвіллєвої діяльності слід враховувати їхнє виховне значення, чітко уявляти, яким якостям особистості вони допоможуть сформуватися або закріпитися . Колективні форми проведення вільного часу набувають дедалі більшого суспільно – корисного значення. Тому для більш активного спілкування в професійно – технічних навчальних закладах проводяться різноманітні свята, фестивалі, концерти, конкурси, тематичні вечори. Адже, виховний захід включає в себе яскраво виражені елементи відпочинку та розваг. Важливе значення у виховному плані має не лише сам захід, але й підготовка до нього. Добір матеріалу для будь – яких заходів складний і суперечливий. Адже в масовій аудиторії можуть бути люди з різними особистісними утвореннями, віком, соціальним станом, культурним рівнем розвитку. Одні вимагають високої якості заходу, інші про це не задумуються, тому потрібно задовольнити смаки представників і низького і високого рівня підготовки, треба дати матеріал, що виконує прості і більш складні педагогічні функції . Процес підготовки до заходу при вмілій організації стає виховним моментом, тому одне з найважливіших місць в підготовці виховного заходу потрібно приділяти написанню сценарію. Але не потрібно розглядати ===сценарій=== лише з позиції літератури та мистецтва або бачити в ньому просту організацію тієї чи іншої події в житті людини, тому що мова йдеться про організацію реальної події по художнім законам. Сценарій заходу в будь – якому різновиді має два аспекта – художній та психолого – педагогічний, які програмують не лише побудову матеріалу, але й вплив на учасників, їх реакцію та поведінку. Адже саме психолого – педагогічний вплив сценарію ігнорують або не враховують організатори заходу, забезпечуючи себе тим самим на невдачу. Сценарій – це підібрана літературно – режисерська розробка змісту театралізованого святкового дійства. Зазвичай сценарій в суворій послідовності викладає все, що буде проходити на заході, розкриває тему, показує авторські переходи від однієї частини дії до іншої, наводиться орієнтовний напрямок усіх імпровізаційних виступів та інших акцій. У сценарій вводиться художні твори, які будуть використані, чи уривки з них; у ньому передбачаються засоби активізації учасників, планується оформлення та спеціальне обладнання приміщення . Давайте розглянемо основні етапи роботи над сценарієм. Зазвичай вона розпочинається з чіткого визначення теми та ідеї майбутнього сценарію, які тісно взаємопов’язані, але різняться одна від одної. ==Тема== – це коло життєвих явищ, відібраних і висвітлених автором сценарію, або це те, про автор хоче розповісти учасникам справи. ==Ідея== – це основна думка, оцінка подій, про які йдеться в сценарії, те, заради чого автор хоче розповісти учасникам про щось . Зазвичай, помилка тих хто працює над сценарієм полягає в тому, що вони нерідко намагаються подати ідею в готовому вигляді з початку дійства. Творча задача сценариста та режисера полягає в тому, щоб розбудити активне сприйняття дії, заставити кожного неначебто підключитися в дію та самому осмислити ідею. В такому творчому процесі глядач стає співучасником, обдумує ідею підкорюючись розвитку дії. Але для створення сценарію недостатньо визначити лише тему та ідею. Неможливо, особливо в масовому святі, яке має в своїй основі конкретну святкову ситуацію, яка викликає особисті асоціації у кожного, розказувати в загальному. Розвиток сюжету в сценарії неможливий без визначення і розробки конфлікту, тобто основного для розвитку подій зіткнення інтересів, поглядів, прагнень. Наприклад в основі сценаріїв багатьох тематичних вечорів та театралізованих свят присвячених Дню Перемоги , лежить конфлікт, який виражається в боротьбі народу з німецько – фашистською окупацією. Також можливий сценарій, де буде показано історичний хід подій тих років, який сценарист зможе пов’язати з теперішнім часом. Наступний крок – продумування композиції, тобто реалізація сюжету та конфлікту у сценічній дії, яка розвивається. Композиція є організацією дії, а значить вимагає відповідного логічного різміщення матеріалу в ході сценарію. Композиція сценарію включає в себе: експозицію, зав’язку, розвиток дії, кульмінацію і розв’язку. Експозиція – це коротка розповідь про події, які передували виникненню конфлікту, що його викликали. Зазвичай, експозиція переростає у зав’язку. Експозиція і зав’язка мають бути чіткими, лаконічними. Вони несуть велике психологічне навантаження, готують до сприйняття дії. За своєю формою експозиція - зав’язка можуть бути надзвичайно різноманітними за формою вираження: віршова заставка, пісня, сценка з п’єси, фрагмент кінофільму, театралізована хода. Велику увагу потрібно приділити роботі над віршованою заставкою, якщо це невеликий за розміром вірш, епіграма, басня, адже мініатюра вважається важким видом мистецтва для виконання. Під час виконання мініатюри, для підсилення емоційного сприйняття, можливе залучення різноманітних технічних засобів: музичного супроводу, відповідного освітлення, незначного реквізиту але які б відповідали основному задуму заходу. Наступна частина композиції – розвиток дії, чи основна дія, тобто зображення процесу боротьби, її перипетії, ланцюги подій і зіткнень, в яких вирішується конфлікт. Основна дія розпадається на ланцюги взаємнопов’язаних і взаємозумовлених епізодів. Кожен з них має сою логіку, свою внутрішню композицію, через яку червоною ниткою проходять ідея та тема сценарію . Розвиток дії у сценарії підпорядковується наступним вимогам, які мають як мистецьке, так і психолого – педагогічне значення: 1. Сувора логічність у побудові та розвитку теми. Кожен епізод сценарію має бути логічно зумовлений і пов'язаний смисловими містками з попереднім та наступними. Однак потрібно відмітити, що логічність зовсім не обов’язково повинна означати хронологічну послідовність. 2. Завершеність кожного епізоду. Сценарій завжди складається з епізодів. Кожен з них має внутрішню логіку побудови і повинен бути обов’язково завершеним, перш ніж почнеться наступний. Кожен епізод – це сценарій в мініатюрі. 3. Органічний зв'язок епізодів. Особливості драматургії масових заходів такі, що вони вимагають не лише завершеності епізодів, але й їх внутрішнього монтажу в сценаріях. Він необхідний для того, щоб сценарій не розпався на окремі частини, щоб художні твори не виглядали вставними номерами, а усні виступи не перегукувалися лише один з одним. 4. Наростання дії в її русі до кульмінації. Задана експозицією – зав’язкою дія розвивається із наростаючою силою до кульмінації, а потім йде до розв’язки. У її висхідній лінії не потрібно переходити від емоційно сильних до більш слабких епізодів. Після кульмінації може наставати лише розв’язка, фінал дії. Це досить важлива частина композиції, її відсутність чи змазаність породжують відчуття незавершеності всього заходу. Фінал заключає в собі особливе навантаження , бо є найбільш зручним моментом для максимального вияву активності учасників масового заходу . . Після кульмінації може наставати лише розв’язка, фінал дії. Це досить важлива частина композиції, її відсутність чи змазаність породжують відчуття незавершеності всього заходу. Фінал заключає в собі особливе навантаження , бо є найбільш зручним моментом для максимального вияву активності учасників масового заходу . Для того, щоб зацікавити учнівську молодь заходом, особливо якщо це тематичний вечір, який має навчально - виховну функцію а не розважальну, потрібно розробити ряд концертних номерів або невелику концертну програму яка буде відповідати тематиці вечора. Складання програми концерту - це пошук оптимальної послідовності різних психологічних установок аудиторії на сприймання певних творів. Розмаїтість, узгодженість, контрастність – ось ті вимоги, з огляду на які тільки й можна досягти найкращого поєднання номерів у програмі концерту. Розмаїтість: навіть однорідні за жанром концертні номери організовуються так, що кожен номер помітно відрізняється за формою та змістом. Узгодженість. Є жанри, що не можуть бути поряд у концертній програмі: естрадна пісенька веселого змісту і серйозний фортепіанний твір; як і після прочитання уривку з твору класичної літератури недоречним буде виступ з ексцентричним танцем. Контрастність. В концерті досить часто необхідно рішуче переключити увагу глядачів з одного номера на інший. Якщо в попередньому номері був високий темпоритм, то або перевищити, або навпаки – вразити глядачів несподівано спокійним, заглибленим виконанням]. Для оголошення кожного концертного номера необхідно скласти відповідний текст. Щоразу все залежить від конкретних особливостей концерту. Якщо це тематичний концерт, присвячений творчості певного композитора, то першою оголошується назва твору, бо ім’я автора вже відоме, а виконавцям належить у цьому концерті хоч і важлива, але не головна роль. Якщо хтось із виконавців буде замінений іншим, - тема концерту залишається тією ж. якщо серед учасників такого концерту є відомі виконавці сольних номерів, то ведучий перед виходом кожного такого соліста на сцену повинен спочатку представити його і лише після цього назвати твір чи номераю Зважаючи на вікову категорію учасників заходу потрібно досконало продумати роль ведучого. Головне у навчитися правильно поводитися, бути органічним на сцені, усе інше прийде саме собою. Така думка є помилковою. Слабка техніка мовлення, недостатність культури мови призводить до недбалої вимови тексту, невдалої побудови речень, неправильної дикції. Дії ведучого на сцені повинні бути логічними, спрямованими на досягнення поставленої мети . Однак навіть при найвищому рівні етапу попередньої сценарної розробки завжди виникає проблема адекватної реалізації сценарію в конкретній аудиторії, тим більше, що практичні розробки , як правило, розраховані на індивідуальні особливості ведучих . Для різноманітності оголошення номерів та для біль цікавого проведення заходу, можна використовувати виступи конферансьє. В атмосфері естрадного концерту чи спектаклю виникають цілком особливі стосунки між глядачами і виконавцями. Потрібно відразу, як вважав Гершуні, встановити контакт з глядачами, спілкуватися з ними, як з добрими друзями і старими знайомими. Такі взаємовідносини «старих і добрих друзів» є основою для створення специфічної атмосфери спілкування і однією з головних ознак цоього виду мистецтва. Жанр конферансу передбачає живу імпровізацію або її видимість, нерегламентовану в часі. Якщо для успіху концерту необхідно привернути увагу залу на дві – три хвилини, щоб змінити настрій публіки після, скажімо. Основний текст, з яким виступає конферансьє, готується заздалегідь. Найчастіше це спеціально написані вступні репліки, анонси номерів і різноманітні жарти. Головне завдання конферансьє – формувати у глядача конкретну установку на сприймання наступного номера, кожен з яких вимагає своїх прийомів, спрямованих на зміну каналів сприймання і способів спілкування, взаємодії виконавця і публіки, вимагає жанрової відповідності. Працюючи над розробкою сценарію потрібно продумати кожний момент. Необхідно вказати наочне оформлення сцени, його зміст, кількість. Сценарій ходу заходу викладається детально в такій послідовності: вступ ( визначається актуальність теми, мотивується діяльність), основна частина ( її зміст спрямований на реалізацію визначених педагогічних завдань, передбачає залучення учнів до різних видів діяльності), заключна частина ( підведення підсумків). У ході сценарію слід виділити всі види роботи ( розповідь, інтерв’ю, демонстрація, перегляд фрагментів фільму, гра, бесіда, прослуховування музичних творів ) й детально їх описати. Якщо виконується пісня, вірш чи прозовий твір – слід подати їх повний текст. Якщо проводиться гра – потрібно вказати завдання її учасникам, правила та умови гри . Важливим кроком під час роботи над сценарієм може бути залучення до роботи учнів, для того, щоб вони відчули свою значимість у суспільному житті закладу, проявляли та розвивали свої творчі здібності. Ідеї подані учнями не потрібно піддавати відразу критиці, а відшукати спільну думку, заохотити учнів для подальшої роботи, адже це є один із етапів виховної роботи. В учнів, які приймають активну участь в такій роботі, будуть розвиватися здібності аналізувати різноманітні заходи не лише за зовнішньою оболонкою, але й вдумуватися в суть заходу. Вдало розроблений сценарій – це зацікавленість в роботі як учасників, так і глядачів, враховуючи вікові особливості учнів професійно – технічних навчальних закладів, їх інтереси. Висновки Вірно продуманий та написаний сценарій слугує основним завдатком вдалого проведення заходу, тому з технологією написання сценарію потрібно ретельно ознайомитися організатору для вдалого втілення заходу. Кожен педагог повинен бути також організатором, тому залучення до цієї справи учнівської молоді дуже важливий фактор навчально – виховної роботи. Організатор допомагає учням відчути і зрозуміти специфіку акторської і режисерської творчості; навчати працювати учнів з музичним та поетичним матеріалом, поєднувати поезію, прозу, музику, пластику, звук, світло в єдине ціле. Під час такої роботи розширюється кругозір учнів у різних видах мистецтва.