Педагогічна технологія

Матеріал з Фізмат Вікіпедії
Перейти до: навігація, пошук

Поняття про технологію виховання

Слово «технологія»(від гр. techne — мистецтво, майстерність; logos — наука) у виробничому процесі означає систему запропонованих наукою засобів, способів і алгоритмів, застосування яких забезпечує наперед визначені результати діяльності, гарантує отримання продукції заданої кількості і якості. Технологія базується на науці. Всі сучасні виробництва основуються на технологіях.

.

Термін "технологія" у педагогіці

Цей термін у педагогіку ввів А.С. Макаренко. Він вважав, що справжній розвиток педагогічної науки пов'язаний із її здатністю «проектувати особистість», тобто чітко передбачати ті її якості і властивості, які мають сформуватися у процесі виховання. Визначеність цілей дає можливість перейти до чіткої технології виховання. Я під цілями виховання розумію програму людської особистості, програму людського характеру... Я вважаю, що ми, педагоги, повинні мати таку програму людської особистості, до якої необхідно прагнути.А. С. Макаренко

.


Thumbnail.jpg

Технологія виховання

Технологія виховання — це строго обґрунтована система педагогічних засобів, форм, методів, їх етапність, націленість на вирішення конкретного виховного завдання. Кожне завдання має адекватну технологію виховання. Зміна завдання веде до зміни технології. Педагогічна технологія , як і будь-яка інша, є концентрованим виразом досягнутого рівня діяльності («колективної майстерності»). Останній виникає на основі індивідуальної майстерності

.

Сучасна педагогічна теорія

Thumbnенкеail.jpg

Сучасна педагогічна теорія «дозріла» для технологічного підходу у вихованні, визнає його раціоналізм і доцільність, проте до розробки технології виховання, спираючись на яку кожен педагог зміг би сформувати ідеальну особистість, їй ще далеко. Проблема не тільки в тому, що більшість педагогів ще не відійшла від інтуїтивного вирішення виховних завдань, а й у складності процесу виховання. На відміну від виробничих процесів, які мають послідовні операції, у виховному процесі якості особистості формуються не послідовно, а комплексно. Не можна сформувати особистість зусиллями різних вихователів, які володіють окремими «технологічними операціями». Особистість може створити тільки особистість. Тому вихователь, спираючись на загальну технологію, повинен вести виховний процес з початку і до кінця. Звісно, при цьому він завжди буде проявляти індивідуальну майстерність

Що дає сучасній практиці виховання педагогічна технологія?

  1. Контекст «виховне завдання технологія виховання» зводить до мінімуму педагогічні експромти у практичній діяльності і переводить останню на шлях попереднього проектування виховного процесу.
  2. Замість окремих «виховних заходів» технологія виховання пропонує проект виховного процесу, який визначає і відповідні види діяльності кожного вихованця.
  3. Ієрархія цілей (визначення трьох рівнів цілеутворення: глобального — на рівні замовлення суспільства, етапного — на рівні етапів навчання, оперативного — на рівні конкретних виховних завдань) дозволяє досягнути гармонійної взаємодії всіх компонентів виховної системи по горизонталі (у межах одного періоду навчання — навчального року, півріччя, чверті) і вертикалі (на весь період навчання у школі).
  4. Позбавитися формалізму. Формалізм у вихованні означає неуважне, шаблонне ставлення до вихованця чи колективу, а значить однобічність і неадекватність виховних впливів.

Типовими проявами формалізму у вихованні є розрізнений підхід до планування, проведення ізольованих «виховних заходів», оцінки виховної роботи;

  1. показний характер виховної роботи, що суперечить розвиткові вихованця і колективу;
  2. незавершеність, неповнота виховних впливів, коли вихованець розглядається як об'єкт впливу тощо;
  3. однобічність трактування того чи іншого впливу;

    .

Література

  1. Волович М.Б. Наука обучать. Технология преподавания математики. – М.: Linka-Press, 1995.
  2. Гербарт И.Ф. Общая педагогика, выведенная из цели воспитания // Избр. пед. соч. Т.1 – М.: Учпедгиз, 1940.
  3. Гончаренко С.У. Технологія навчання // Український педагогічний словник. – К.: Либідь, 1997 – С.331.
  4. Гузеев В.В. Образовательная технология: от приема до философии. – М., 1996.
  5. Гузеев В.В. Теория и практика интегральой образовательной технологии. – М.: Народ. образование, 2001.
  6. Давыдов В.В. Проблемы развивающего обучения. – М.: Педагогика, 1986.
  7. Дайри Н.Г. Основное усвоить на уроке. – М.: Просвещение, 1987.
  8. Загвязинский В.И. Инновационные процессы в образовании и педагогическая наука // Инновационные процессы в образовании. – Тюмень, 1990.
  9. Касьяненко М.Д. Педагогіка співробітництва. – К., 1993.
  10. Кларин М.В. Инновации в обучении: метафоры и модели. Анализ зарубежного опыта. – М.: Наука, 1997.
  11. Колесниченко А.К. Энциклопедия педагогических технологий. – СПб.: КАРО, 2002.
  12. Коменский Я.А. Великая дидактика // Избр. пед. соч. – М.: Учпедгиз, 1955.
  13. Лернер И.Я. Методы обучения // Дидактика средней школы. – М.: Просвещение, 1982.
  14. Лернер И.Я. Развитие мышления учащихся в процессе обучения истории. – М.: Просвещение, 1982.
  15. Лихачев Б.М. Технология учебно-воспитательного процесса // Педагогика: Курс лекций. – М.: Прометей, 1996.
  16. Освітні технології: Навчально-методичний посібник.

[[1]]