Користувач:Taras

Матеріал з Фізмат Вікіпедії
Перейти до: навігація, пошук

Історія Збаража

789.jpg Перша літописна згадка про Збараж як укріплене городище Галицької землі, що розкинулося на мальовничій Подільській височині, на обох берегах річки Гнізна, належить до X ст. Згадується про нього у хроніці польського автора Прокоша.Про старий руський замок є відомості і під 1211 р. в літописах. Після смерті 1205 р. галицько-волинського князя Романа Мстиславовича за ці землі велася міжусобна бо­ротьба, скориставшись якою угорський король Андрій II і польський князь Лєшек Білий уклали договір про поділ Галицької землі та Волині. Збараж захопив Лєшек, але після вигнання 1219 р. угорців з Галича, він не зміг утримати в руках волинської землі.Щодо походження назви міста єдиної думки немає. . Збараж захопили прихильники литовського князя Свидригайла.А з 1434 р. місто стає столицею удільного князівства Василія Несвіцького, рід якого походить з Несвіча біля Луцька. Щоправда, в одному з актів за 1461 р. князь чомусь названий Несвізським, що вказує на його можливе походження з білоруського Несвіжа і родинну належність до туровопінських Рюриковичів.Збараж не був заснований князями Збаразькими і не від них походить його назва. Вони, ставши власниками міста, прийняли назву і титул князів Збаразьких.Їх родовою емблемою тоді було зображення Святого Юрія у вигляді вершника, що нищить списом змія. Очевидно, тоді ж ця відзнака стала гербом міста Збараж.Син князя Семена Васильовича — Андрій, одружившись з Анною Гербуртівною, залишив п’ять синів, з яких Юрій володів 1570 р. четвертою частиною Збаража. Другий син Стефан, вітебський воєвода, одружений вдруге з княгинею Мстиславською та втретє з Доротою Фірлеївною, 1555 р. заснував замок і місто Сураж. Третій син Микола (помер у 1574 р.,) був кременецьким старостою, одружений з Ганною Дешпотівною, вдовою Андрія Сангушка. Його син Януш (помер у 1608 р.) залишив від шлюбу з Анною Четвертинською двох синів Єжи й Христофора. молодший Христофор Збаразький (помер у 1627 p.), крем’янецькии староста й коронний конюший, улюблений учень видатного вченого Галілео Галілея, відомий завдяки своїй успішній дипломатичній місії у Стамбулі 1622-1623 pp. та оспіваний тогочасним польським поетом Самуїлом Твардовським, автором поеми про польсько-козацькі війни XVII ст. Перебуваючи у 1612 р. у Венеції, Христофор познайомився з видатним теоретиком і практиком італійської військової архітектури того часу Вінченцо Скамоцці (1552—16161 pp.). Ймовірно у цьому ж році і замовив йому проект Збаразького замку, будівництво якого розпочалося пізніше, приблизно 1620 р. і тривало майже 8 років. Роботи проводив фла­мандський інженер Генріх ван Пеене, а фортефікатором пра­цював італієць Андреа дель Аква.Старший — Єжи Збаразький, краківський каштелян, укріпив замок, заснував у місті монастир Бернардинів і костьол Св. Юрія.Після смерті князя Єжи Збаразького у 1631 p., який помер на банкеті на честь закінчення будівництва Збаразького замку, місто потрапило до його близьких родичів Вишневецьких герба “Корибут”. Племінник князів Збаразьких Януш Вишневенький, а потім його син Дмитро Вишневенький (помер у 1682 р.) укріпили замок.

Після програної битви під Пилявцями поляків охопив такий жах, що вони без жодного пострілу покинули замок. Через рік Б.Хмельницький знову обложив замок у Збаражі, який тоді обороняв Ієремія Вишневецький. Твердиню врятувала лише Зборівська угода.Про місто Збараж і його замок писав мандрівник Ульріх Вердум, який у 1670 і 1672 pp. перебував у цих краях: “Збараж це місто з титулом князівства, яке належить князеві Дмитрові Вишневецькому. Новий Збараж лежить на рівнині біля великого лісу, а Старий Збараж на горі, який за пів милі від нового. Це гарний замок з б’ьгого каменя, високопобудований. Новий замок на самому початку козацького бунту був спустошений, від нього не залишилось нічого, крім великих руїн, які вже здалеку б’ють в очі своєю білизною.” Внаслідок Збаразької битви 1649 р. і сильного поруйнування міста у 1653 р. Сейм прийняв ухвалу провести ревізію Збаража з метою більш конкретного визначення понесених збитків. Новий напад 1675 p., на цей раз турків під керівництвом Ібрагіма Шишмана, призвів місто до нового занепаду. Сейм 1677 р. змушений був прийняти ухвалу: “Для відновлення дідичного міста Єжи Вишневецького… звільнити його від королівського ида на 12 років”.У 1707 р. у Збаразькому замку відбулася зустріч російського царя Петра І, польського короля Августа II та українського гетьмана І.Мазепи.За доби короля Августа III у 1744 р. Нєментовський частину маєтків розпродав, а решту, включно зі Збаразьким замком, купив у 1893 о. сам. Проте він не довго тримав цей маєток. Саме тоді австрійська влада хотіла перетворити Збараж у кліматичну місцевість, і в зв’язку з цим доручила Нєментовському вичистити його ставки, звідки влітку вилітали хмари комарів. Не маючи коштів, він у 1904 р. продав Збаразький замок і маєток євреям братам Явецам, які володіли ними до Другої світової війни. Старший з братів — Еміль був власником 170-ти моргів поля, 240-ка моргів лісу, 2-х водяних млинів та Ивоварного заводу. Маючи заборгованість перед банком і приватними особами в сумі 170 тис. злотих, він змушений був у 1937 р. здати свій маєток в оренду місцевим купцям Шулеру та Пудлицю. З 1928 до 1934 р. Еміль Явець обирався бургомістром Збаража.

У зв’язку з 790-ою річницею Збаража міський герб зазнав деяких видозмін. Він був вписаний у розроблений УГТ декоративний картуш. На міську корону внесли напис “Збараж”, а під ним помістили дату “1211″, тобто, коли вперше місто згадується в письмових джерелах. Вершник і кінь набули одноколірності, ставши срібними. Разом з тим, сумнівною видається зміна кольору поля з блакитного на жовто-блакитний. У результаті основний елемент герба Св. Юрій-змієборець виявився покладеним через два поля, що є порушенням засад геральдики.






Замок у 17 столітті

3агальний вигляд замку середини 17 століття відтворений на гравюрі голландця В. Гондіуса. 3баразький замок квадратний у плані, зведений на пагорбі. Цоколь мурований із каменю, верх — із цегли, стіни обкладені тесаним пісковиком. Товщина стін 2-го поверху сягає 175 см, на рівні верхнього підвалу — 105 см. Укріплення було оточене ровом 40 м і валом шириною 23 м. Рів із допомогою гідротехнічної системи наповнювали водою. 3 кожного бастіону на кутах ходи вели до палацу.

3і сходу фортецю оточували ліси, стави й болота, із заходу і півночі — високі береги річки Гнізна, з півдня — кру­тий яр. 3а початковим планом бічні сторони мали до­рівнювати діагоналі квадрата, проведеного по осі головного фасаду.

Пізніші перебудови та руйнації

Влітку 1649 польсько-шляхетське військо, укріпившись у таборі біля замку, витримало три­валу облогу козацько-селянського війська під проводом Б. Хмельницького і його союзників-татар. 1675 фортецю вщент зруй­нувала турецько-татарська армія.

Сучасний ансамбль замкових споруд склався протягом ряду пізніших пере­будов. У середині 19 ст. тут працював цукровий завод, збудований генералом Бемом. 1896 замковий палац згорів. 1920-ті його відбудували і пристосували під гімназію, згодом — під краєзнавчий музей. Від 1994 3баразький замок входить у комплекс споруд 3баразького державного історико-архітектурного заповідника.

Сучасний вигляд і стан

Подвір'я Збаразького замку, стан у 2000 роки

Лише за часів незалежності України Збаразький замок оголошено Історико- архітектурним заповідником ( з 1994 року. )

Замок квадратний у плані, оточений з усіх боків болотами. Укріплення замку, які відображали найновіші досягнення європейського фортифікаційного мистецтва, складались з казематових валів з ескарпами, чотирьох бастіонів і рову, який оточував весь замок.

На місці палацу — прямокутного в плані — раніше було внутрішнє подвір‘я. Палац двоповерховий,кам'яний, потинькований, з характерними для ренесансу спрощеними формами. Головний вхід до будівлі підкреслює балкон на кам‘яних консолях.Наріжні кути споруди прикрашені рустом. Дах з заломом.

Фасади казематів також виконані в ренесансних формах.

В‘їздна вежа розташована на одній осі з парадним входом до палацу. П‘ятигранні бастіони збереглись частково — на висоту куртини. В кожному з них були тунелі, що сполучали їх з казематами і замковим подвір‘ям. 555.jpg