Дистанційне навчання

Матеріал з Фізмат Вікіпедії
Перейти до: навігація, пошук
Image.axd.jpg

Визначення дистанційного навчання

У визначення дистанційного навчання входять три компоненти: відкрите навчання, комп'ютерне навчання, комп'ютерна система комунікацій (Інтернет). Дистанційне навчання – це технологія, що базується на принципах відкритого навчання, широко використовує комп'ютерні навчальні програми різного призначення та створює за допомогою сучасних телекомунікацій інформаційне освітнє середовище для доставки навчального матеріалу та спілкування.

Для цієї технології характерна сильна пізнавальна мотивація, що створюється мережею Інтернет, та якість підготовки фахівця. Це й робить дистанційне навчання технологією навчання 21 сторіччя. Саме посиленою мотивацією дистанційне навчання відрізняється від заочного навчання, і з цим пов'язаний якісний стрибок, внаслідок чого його не можна назвати новим етапом у розвитку заочного навчання.

Дистанційне навчання характеризується високим професіоналізмом, прагненням до співробітництва, самоствердженням і високим рівнем комунікації з колегами. Для нього характерне різке підсилення соціально- значущих мотивів: ділового, пізнавального, співробітництва, самореалізації і розвитку, афіліації, самоствердження і комунікативності, внаслідок використання відкритого і комп'ютерного навчання і сучасних засобів комунікації.

Складові частини дистанційного навчання

Дистанційне навчання - це сукупність педагогічних технологій (форма навчання), що базуються на принципах відкритого і комп’ютерного навчання та активних методах навчання у спілкуванні в інформаційному освітньому просторі, для організації освіти користувачів, розподілених у просторі та часі.


Сьогодні можна навести велику кількість визначень понять "дистанційна освіта", "дистанційне навчання", "дистанційна діяльність", що відбивають різноманіття підходів до їх розуміння.

Дистанційна освіта - особлива, досконала форма, яка поєднує елементи очного, очно - заочного, заочного і вечірнього навчання на основі нових інформаційних технологій та систем мультимедіа. Сучасні засоби телекомунікацій та електронних видань дозволяють подолати недоліки традиційних форм навчання, зберігаючи при цьому всю їхню гідність.

Дистанційне навчання - це універсальна гуманістична форма навчання, що базується на використанні широкого спектру традиційних, нових інформаційних та телекомунікаційних технологій, технічних засобів, що створюють умови для вибору студентами вільних освітніх дисциплін, які відповідають стандартам, діалоговому обміну з викладачем, при цьому процес навчання не залежить від розташування студента в просторі та в часі. Іншими словами, дистанційне навчання - це придбання знань і вмінь шляхом інформації та навчання, що включають в себе всі технології та інші форми навчання на відстані.

Дистанційна діяльність - це практика, яка поєднує працівників, а також джерела, розміщені в різних географічних регіонах, за допомогою спеціальної технології, що дозволяє здійснювати взаємодію.


Визначення освіти

Визначення освіти – це процес навчання, найперші можливості самоосвіти. Набирає силу дистанційна педагогічна діяльність (організація дистанційних семінарів, конференцій, робота з аспірантами, олімпіади, вікторини і т.ін.).

Кажучи про дистанційну форму освіти, слід мати на увазі створення єдиного інформаційно-освітнього простору для навчального процесу, куди слід включити різноманітні електронні джерела інформації (мережеві теж): віртуальні бібліотеки, бази даних, консультаційні служби, електронні навчальні посібники, кіберкласи.

Коли мова йде про дистанційне навчання, слід мати на увазі наявність в системі викладача, навчального матеріалу у різних формах та студента. Це взаємодія викладача та студента. Звідcи витікає головне в організації дистанційної форми навчання – створення електронних курсів, розробка дидактичних основ дистанційного навчання, підготовка педагогів- координаторів. Дистанційна форма – це не синонім заочної форми навчання тому, що тут передбачається постійний контакт з викладачем, з іншими студентами кіберкласу, імітування усіх видів очного навчання, але за специфічними формами. Як наслідок, потрібні теоретичні проробки, експериментальні перевірки, серйозні науково-дослідні роботи.

Ефективність дистанційного навчання залежить від тих викладачів, які ведуть роботу зі студентами в Інтернет. Це повинні бути викладачі з універсальною підготовкою, які володіють сучасними педагогічними та інформаційними технологіями, психологічно готові до роботи зі студентами у новому навчально-пізнавальному середовищі.

Те, що дистанційне навчання – педагогічна технологія, походить із стислого огляду, наведеного в роботі 31. Як відзначається там, одним з перших на визначення "педагогічна технологія" звернув увагу А. С. Макаренко. Пізніше, на міжнародній конференції з питань світової кризи освіти (Вильямсберг, США, 1967) відзначалося, що необхідно запозичати елементи виробничих технологій для підвищення якості освіти. В "Енциклопедії педагогічних засобів, комунікацій і технологій" (Лондон, 1978) П. Мітчел дав наступне визначення педагогічної технології: "Педагогічна технологія є царина досліджень та практики (в рамках системи освіти), що має зв'язки зі всіма сторонами організації педагогічних систем для досягнення специфічних і потенційно відтворюваних педагогічних результатів". З 1986 при підтримці ЮНЕСКО визнане наступне визначення: "В новому і більш широкому сенсі це – систематичний засіб планування, застосування та оцінювання всього процесу навчання та засвоєння знань шляхом врахування людських і технічних ресурсів та взаємодії між ними для досягнення більш ефективної форми освіти".

Але, як відзначається в цій же роботі, необхідно пам'ятати, що технологія є тільки одна із складових частин виробничого процесу виготовлення продукції.

Під педагогічною технологією в роботі розуміють вивчення, розробку і системне використання принципів організації навчального процесу на основі новітніх досягнень науки і техніки. Педагогічна технологія виступає як педагогічна система, в якій використання засобів навчання підвищує ефективність навчального процесу.

Головне в педагогічній технології — це проектування процесу формування особистості студента, яке гарантує педагогічний успіх, незалежно від майстерності викладача.

Для педагогічної технології характерним є системний підхід, врахування досягнень не тільки педагогічної науки, а й суміжних з нею наук — психології, теорії управління і менеджменту, інформатики, соціології тощо.

На конференції в Бергені (19th EUCEN European Conference "Dearth and Rebirth of University Education?", Bergen, Norway, 4-6 May, 2000, p.105) були наведені дуже цікаві

Десять фактів з життя дистанційного навчання

  1. Студенти –особистості.
  2. Технології змінюються та розвиваються.
  3. Технології згасають.
  4. Планування наочності.
  5. Забарність студентів.
  6. Або охопити, або втратити.
  7. Студенти віддають належне зворотньому зв'язку.
  8. Технологія потребує часу.
  9. Активне навчання – головне.
  10. Студенти мають цінні ідеї.

Дистанційне навчання: плюси й мінуси

Без навчання протягом усього життя в сучасному світі не обійтись, адже будь-яка освічена людина має володіти чималим багажем знань. Причому дуже важливо цей багаж постійно оновлювати, інакше важко буде наздогнати стрімкий перебіг життя. А відстати від нього – означає бути неконкурентоспроможним на ринку праці, втратити можливість одержати бажану роботу. Вирішити цю й багато інших проблем допоможе дистанційне навчання.

Дехто уявляє інформаційні ресурси дистанційного навчання, як сукупність відсканованих підручників, розміщених в Інтернеті, які потрібно прочитати, а потім переказати. Але це далеко не так. Звичайно, якісно створені мультимедійні підручники є частиною ресурсу дистанційного навчання, проте головний його аспект – це постійне інтерактивне спілкування студента з викладачем (у форумі, через електронну пошту чи програму SKYPE). В нашому інституті для навчання студентів використовується як Інтернет, так і локальна університетська, а також освітня мережа URAN. Не менш важливою складовою дистанційного навчання є спілкування студентів між собою: виконання завдань у групах, проведення семінарів та дискусій у режимі он-лайн. Без усіх цих інтерактивних форм навчання й спілкування процес вивчення курсу на відстані стає статичним і недостатньо ефективним.

Основною перевагою дистанційної форми навчання над очною формою є, передусім, її зручність: студент самостійно обирає час і місце для навчання, що дозволяє йому працювати чи паралельно вчитися на стаціонарі в іншому місті чи навіть країні. Окрім того, заміна конспектів електронними ресурсами та новітніми методами навчання, а також постійні консультації з викладачем надають цій формі самоосвіти додаткові переваги перед заочною.

Серед недоліків варто виділити психологічну і “комп’ютерну” непідготовленість викладачів. Це пов’язано з традиційною методикою навчання, яка передбачає не віртуальне, а “живе” спілкування між студентом і викладачем.

Інша проблема – значні грошові витрати для університету, адже потрібно оновлювати матеріальну базу, комп’ютерну техніку, виділяти приміщення, забезпечувати доступ до Інтернет викладачів та ін.

До того ж, в Україні й досі не існує чітких технологічних можливостей аутентифікації студентів. Низку тестів і завдань для самоконтролю вони виконують дистанційно, але підсумкові іспити їм доводиться складати “очно”.

Взагалі для навчання “на відстані” потрібно мати сильну мотивацію й самоорганізацію, бо, як було сказано, дистанційне навчаня – це, передусім, самоосвіта, тобто здатність студента працювати самостійно. Для когось це є перевагою, а для когось, навпаки, – недоліком, – все залежить від людини та її характеру.

Джерела

  1. http://www.knigka.org.ua/book/comp/pc/samouchiteli/page
  2. http://galanet.at.ua/publ/5-1-0-11
  3. http://www.osvita.org.ua/iresource
  4. http://catalog.i.ua/catalog/17/?r=20000&q=&d=&s=0&r1...
  5. http://uaportal.com/ukr/Science/Education/DistanceLearning/
  6. http://users.i.com.ua/~perlyna/BookKolomiec/rozdil%203.1.htm