Історія рідного краю

Матеріал з Фізмат Вікіпедії
Перейти до: навігація, пошук

Географічне розташування села Присівці

Зборів.jpg


Країна: Україна

Область Тернопільська область

Район/міськрада: Зборівський

Млиновецька сільська рада

Основні дані:

Засноване 1532р.

Населення 782чол.

Територія 8.460 км²

Густота населення 92.43 осіб/км²

Поштовий індекс 47204

Телефонний код +380 3540

Географічні дані:

Географічні координати 49°40′12″ пн. ш. 25°6′43″ сх. д.

Водойма (р) Стрипа

Відстань до районного центру 2 км

Найближча залізнична станція Зборів

Відстань до залізничної станції 3 км

Місцева влада:

Адреса ради 47242, Тернопільська обл., Зборівський р-н, с.Млинівці



Історія села

Село Присівці розміщене за 4 км на захід від Зборова на лівому березі Малої Стрипи, до якої вливається малий потічок, що випливає з урочища „Безодня”.

У 1880 році в селі проживало 712 мешканців, з них – 508 греко-каталиків; у 1910 році – 1021 житель; у 1921 – 884 мешканці (180 хат); у 1931 – 204 хати зі 1053 мешканцями. Зараз в селі є 206 дворів і 741 житель.

Коли і ким було засновано село – невідомо. Але воно вже існувало перед 1700 роком. Про назву села існує дві легенди. Перша розповідає, що люди, йдучи до Зборова, присідали там відпочивати. Від того могла б бути назва Присівці. Друга легенда каже, що пішла вона від слова „пришельці”, як натяк, що село було засноване не місцевими людьми. Може, хтось заклав село і спровадив до нього людей з дальніх околиць, які під час війни Б. Хмельницького з поляками у 1648 році були позбавлені свого житла. Вони поселилися на зрубі дубового лісу, що ріс на території майбутнього села.

Перші помешкання були побудовані в трикутнику річки, яку називали „Безодня”. „Безоднями” народ називав джерела, котрі випливали з землі, і в яких неможливо було нічим дістати дна. На схід, північ і південь простягалися заболочені річкою поля. Доступ до села був лише з заходу і сходу, через вузьку в тому місці долину Стрипи.

стрипа

Пізніше розбудувалася нова вулиця – „За рікою” – вздовж північного берега Стрипи, на схилі горбка, що звався „Гора”. Мабуть, ще новішою частиною села було „Заболото”, що розташувалося на іншому березі, паралельно до „За річки”. Найстарші частини Присовець – „Село” і „ Кут”. Вони відділені від інших частин річкою Безодня. У місці їх зустрічі наприкінці ХІХ ст. збудовано церкву. На даний момент назва вулиць знінилась на такі:Сонячна,Молодіжна,Зелена,Зарічна.

Історія просвітницької діяльності

Муровану парафіяльну церкву Собору Пречистої Діви Богородиці збудовано у 1900 році. Та під час І світової війни її зруйнували, і у воєнній метушні разом з церквою загинули церковні книги: „Євангеліє” і „Служебник напрестольний”. Парафією завідував крилошанин о. Євген Герасимович. До парафії належали села Коршилів та Погрібці.

Церква.jpg

Отець Герасимович заснував в селі читальню „Просвіти”, на противагу москвофільської читальні ім. Качковського під проводом Процика. Обидві поєднували свою працю з діяльністю драматичних гуртків. В читальні ім.. Качковського брав участь письменник і драматург Єронім Луцик , перекладач „Життя Святих” з церковнослов’янської мови на українську. Присівчанам довелося стати до боротьби за владу у селі та українську мову в школі. Вона була заснована у 1865 році на 89 дітей, але відвідувало її лише 70. Спершу навчання велося українською мовою. Та згодом ввели двомовне: українська починалася у першому класі, а польська – у другому. Учителем був старий парубок Домбровський, а потім – Олена Завадович, чоловік якої був директором.

З початком 20-х років відновлено читальню „Просвіти”, згодом гурток „Рідної школи” і „Сільського господаря”. „Сокіл” заснували вже у 1930-ті роки.

Школа.jpg

З остаточним встановленням радянської влади почалась колективізація. Спочатку Присівці належали до колгоспу ім.. Молотова, згодом – 40-річчя Великого Жовтня, а потім були приєднані до Млиновецького колгоспу „Дружба”.

З проголошенням незалежності село почало відроджуватись. В першій половині 1990-х років церкву Різдва Пресвятої Богородиці було добудовано. Храмовий празник в селі – 21 вересня. У 1998 році пайовики відокремилися в окрему спілку і організували СВЗП „Присовецька”, яка розпалась у 2000 році.

Зараз у селі є будинок культури і бібліотека, початкова школа І ступеня, в якій викладає 4 вчителі та навчається 29 учнів.


Відомі постаті,які народились у Присівцях:

  • релігійний діяч П. Кабарівський,
  • фінансист, громадський діяч Ярослав Баранець,
  • вчений у галузі рільництва, громадський діяч О. Мельник,
  • проживав релігійни діяч, перекладач Є. Луцик.

Життя багатьох відомих людей переплелося з селом Присівці:

  • Петро Павлович Кабарівський. Рік народження невідомий. Помер у 1991 році в США. Священик,

учасник визвольних змагань, перший військовий комендант Зборівського повіту після утворення ЗУНР. Діяльний в українських організаціях, жертводавець на національні потреби.

  • Володимир Михайлович Кузь (12.10.1913 – 1985). Бібліотекар, діяч культури,

автор розвідки „Дещо з історії села Присівці”, надрукованої у збірці „Зборівщина” у 1985 році.

  • Олекса Степанович Мельник (01.04.1887 – 05.04.1935). вчений у галузі тваринництва,

громадський діяч, учасник визвольних змагань, повітовий комісар ЗУНР Зборівщини, автор наукових праць з тваринництва.

На даний момент розроблений сайт села:[сайт нашого села]

фотоальбом нашого села

[[1]]